У статті обґрунтовується методична основа для нормування розрахункових характеристик екстремально високих витрат води весняних водопіль і дощових паводків, які представляють собою велику небезпеку для гідротехнічних об’єктів та їх експлуатації в басейнах річок, а також для населених пунктів.
Науково-методична база ґрунтується на використанні геометричної структури одно- модальних гідрографів схилового припливу і руслового стоку. З метою спрощення розрахункової схеми гідрографи розглядаються у розгорнутому часовому форматі, починаючи з максимальних витрат води. Це у свою чергу сприяє просторово-часовому узагальненню характеристик як схилового припливу, так само й гідрографів руслового стоку.
В статті розглядаються науково-методичні підходи, які стосуються удосконалення параметрів формул максимального стоку дощових паводків і весняних водопіль
За базову характеристику взято модулі схилового припливу, які в свою чергу залежать від коефіцієнтів часової нерівномірності схилового припливу, його тривалості, коефіцієнтів трансформації форми гідрографів і русло-заплавного регулювання.
У статті на матеріалах спостережень за паводками і водопіллями розглядаються особливості трансформації гідрографів стоку в залежності від розміру водозборів.
У статті приводиться короткий аналіз стану питання в області розрахунків максимального стоку на території. Гірського Криму. На сучасних вихідних даних уточнена регіональна методика для розрахунку максимального стоку дощових паводків.
У статті обґрунтовується та реалізується на прикладі річок Закарпаття варіант розрахункової методики для нормування характеристик максимального стоку дощових паводків теплого періоду року.
В статті надається аналіз недоліків структурної бази нормативного документу СНиП 2.01.14-83.
У статті обґрунтовується новий підхід до нормування характеристик максимального стоку дощових паводків річок Причорноморської низовини.
Пропонується методика розрахунку максимального стоку паводків для річок північної частини Алжира на підставі теорії руслових ізохрон.